Соціалізація дітей у Монтессорі-групах

Наскільки сучасні діти пристосовані до життя в суспільстві? На жаль, більшість із них якщо й знають основні морально-етичні норми і правила поведінки, то в реальних ситуаціях не завжди їх дотримуються. Вихованці ж Монтессорі-закладів легко знаходять спільну мову з дітьми та дорослими, розв’язують конфлікти, завжди проявляють повагу до думок і почуттів інших, при цьому відстоюючи свою незалежність. У чому ж секрет? Про це читайте нижче.

Допомогти дитині адаптуватися до життя в суспільстві, навчитися взаємодіяти з іншими та самореалізуватися, на переконання Марії Монтессорі, — головна мета виховання й освіти. Саме тому педагоги НВК “Школа АІСТ” приділяють цьому питанню особливу увагу, а сам заклад діє як дослідно-експериментальний майданчик з теми “Створення моделі сімейної школи як засобу реалізації особистісно орієнтованого освітнього процесу”.  

Як ми можемо соціалізувати дошкільника? Насамперед через збагачення його індивідуального досвіду позитивними враженнями від спільної з іншими людьми життєдіяльності, через розвиток у нього соціальних потреб, формування соціальних умінь та навичок, “чуття іншого”, здатності брати до уваги думку іншої людини. Дітей потрібно вчити працювати в команді, домовлятися, узгоджувати свої позиції, за потреби поступатися власними інтересами, отримувати насолоду від надання допомоги чи підтримки іншим людям. Ми досягнемо мети, якщо наші малята будуть жити з відкритими серцями, прагнутимуть чинити добро, матимуть багато товаришів, впевнено почуватимуться у колективі.

АДАПТАЦІЯ ДО ЖИТТЯ В КОЛЕКТИВІ

Основними агентами соціалізації дітей сьогодні часто є саме батьки. Відсутність братів та сестер у родині ускладнює передачу соціального досвіду дитині. Часом батьки надміру опікають малюка, займають навколо нього своєрідну “кругову оборону” під гаслом “Наша дитина завжди права”. Чи ж варто дивуватися, що “інфант” зростає несамостійним, егоцентричним,  безвідповідальним і, як наслідок, непристосованим до життя?

У нашому комплексі накопичено великий досвід роботи з такими дітьми. Перше, що засвоює малюк, який починає відвідувати заклад, — правила життя нашої групи.

Правила життя Монтессорі-групи

• Ми ввічливі й уважні одне до одного.
• По групі ходимо спокійно.
• Розмовляємо тихо.
• Все, чим користуємося, кладемо на місце.
• Бережемо матеріали та іграшки.
• Ходимо по килимку без капців.

Правила вводимо поступово. Обговорюємо їх у колі разом з дітьми. От, наприклад, як ми пояснюємо правило тихого спілкування в групі.

Спершу педагог пропонує дітям голосно розповісти щось цікаве. Вони починають говорити водночас, намагаючись перекричати одне одного. Зрештою дорослий зупиняє їх і запитує, чи чули вони, про що розповідала Тетянка. Звісно, ніхто нікого не чув. “От бачите, — каже педагог, — а Тетянка розповідала про подорож до Греції. А чому ви нічого не почули, як гадаєте?” Діти усвідомлюють: це сталося тому,  що вони говорили голосно, перекрикували одне одного. А хтось зі старших нагадує правило: говорити має один (наприклад, той, у кого в руках певний предмет — дзвоник, м’ячик, квітка тощо) і неголосно, а той, хто хоче про щось запитати, має підняти пальчик.

На конкретних ситуаціях, що виникають повсякчас, пояснюємо й інші правила співжиття в колективі, зокрема те, що треба поважати свободу іншого.

Кожен з розкладених на полицях Монтессорі-матеріалів наявний у єдиному екземплярі. А діток багато. Часто буває, що дитина з однодітної сім’ї на початку перебування в садочку хоче взяти той матеріал, яким уже хтось користується. Виникає конфліктна ситуація. Тоді ми нагадуємо малюкові, що він може або поспостерігати за роботою іншої дитини і зачекати, коли цей матеріал звільниться, або приєднатися до того, хто з ним займається (з його дозволу), або взяти щось інше.

Так саме життя створює можливості для виховання у дітей взаємоповаги, здатності контролювати свої бажання і почуття, вміння бачити кілька варіантів розв’язання ситуації й обирати найкращий для себе. Роль педагога — підказати, спрямувати, підтримати, а не повчати, декларуючи правила.   

ЧОМУ ГРУПА МАЄ БУТИ РІЗНОВІКОВОЮ

У ході тривалих спостережень Марія Монтессорі переконалася, що групи мають бути різновіковими. Штучна ізоляція за віковою ознакою перешкоджає розвитку соціального чуття. У різновіковому спілкуванні та взаємодії забезпечується опанування дітьми оптимальної форми соціальної активності, яка робить людину здатною брати на себе відповідальність за свою поведінку в певних життєвих обставинах.  

Для соціальної взаємодії в різновікових групах характерні певні психологічні механізми. Коли дитина вступає у взаємодію як молодша, вмикається механізм наслідування, відбувається орієнтація на зону найближчого розвитку. Малюки значно швидше і точніше наслідують старших дітей, ніж дорослих.  

Макар (3  роки). Перші дні в садочку. Навколо стільки цікавого! Помітивши червоні штанги, малюк намагається взяти їх усі разом і перенести на килимок. Його зупиняє Кирило (5  років): “Червоні штанги ми переносимо так...” — і демонструє, як по одній, обхопивши кінці штанги двома руками,  переправити їх на килимок. Удвох перенісши всі штанги, потім захоплено будують лабіринт.

Коли дитина вступає у взаємодію з іншими як старша, вмикається механізм соціального дорослішання. Виконуючи роль старшого, дитина прагне відчути, підкреслити свою дорослість.

У Монтессорі-групах у старших дітей завжди є об’єкт турботи — молодші дітки. Малюки з вдячністю відгукуються на піклування. Зокрема, перед прогулянкою старші діти допомагають комусь із молодших приборкати неслухняну застібку або зав’язати на черевичку шнурок бантиком. Вони також підтримують, заспокоюють та втішають малят у різних ситуаціях — коли хтось упав або з ним не поділились іграшкою.   

Старші діти можуть спробувати себе в ролі вчителів, проводячи презентації. Як правило, вони обирають для цього добре відомий матеріал,  щоб бути впевненими у своїх силах. Так дитина виходить на якісно інший рівень. Адже одна річ знати щось і зовсім інша — навчити цього молодшого товариша. Навіть якщо діти проводять презентації не зовсім “класично”, в інших зростає інтерес до презентованого матеріалу, адже його подає авторитетний товариш. Іноді трапляються й помилки, які самі ж діти виправляють...

Підходить Евеліна (5 років) до педагога і каже, що Остап (4   роки) неправильно показує Луці (3  роки), як викладають кольорові циліндри. “Ти його виправила?” — запитує дорослий. Евеліна відповідає ствердно. “Тоді я там не потрібна. Коли Остапчик закінчить, поясни йому його помилку”.

Серед дітей різного віку дитина послідовно й гармонійно переживає своє дорослішання, “підіймаючись сходинками”, які ведуть у  великий світ. Спостерігаючи за малюками, вона може бачити, якою була раніше. На прикладі старших розуміє, якою буде через рік — сильною, розумною, витривалою. З часом дошкільник засвоює всі складні й спрямовані дії, ніби “доростаючи” до них. Його роль у групі змінюється, йому починають довіряти серйозніші справи.   

Важливими результатами спілкування і взаємодії дітей 3–6 років є формування у них певних значущих соціальних якостей.

Сформовані соціальні якості дітей

• Терпимість і толерантність — урахування і прийняття особливостей іншої людини.
• Адекватна самооцінка.
• Упевненість у власних силах, усвідомлення своєї значущості.
• Уміння запропонувати допомогу і попросити про неї.
• Комунікативні навички.

СПІЛЬНЕ ДОЗВІЛЛЯ

Монтессорі-педагоги переконані: формування соціальних якостей і вмінь дітей відбувається постійно, в ході спільної діяльності у дитячому колективі та взаємодії з дорослими. Тому в нашому закладі значна увага приділяється сімейним традиціям і святам. Ось приклад святкування Дня народження.

Іменинник сидить на особливому кріслі-троні, діти у колі. Запалюємо свічку.  Вихователь викладає на килимку матеріал “Я — частина Всесвіту” і розповідає, що чотири роки тому на планеті Земля з’явилася на світ чудова дівчинка Богданка. Дитина бере в руки глобус і обходить навколо свічки (символу Сонця) стільки разів, скільки їй років. У цей час педагог розповідає, якою була дитина в той чи інший період, що вміла, чого навчилася, коли прийшла у садочок, з ким потоваришувала, якою є зараз. Діти залюбки підтримують розповідь і додають, що іменинниця — їхній друг. Потім свічечка переходить по колу від дитини до дитини, і кожен вітає іменинницю та висловлює свої побажання.  

Мами, які беруть участь у святкуванні, стають свідками прояву дитячої щирості, безпосередності. Вони відчувають, що в їхньої дитини багато друзів, її люблять, поважають та цінують. Вихователі також вітають іменинницю і вручають подарунок. Потім хлопчики разом з дорослими підіймають дівчинку на кріслі стільки разів, скільки їй виповнилося років. Це найулюбленіший момент для майбутніх чоловіків. Після цього всі разом співають “Коровай”. Наостанок іменинниця пригощає всіх солодощами, за що діти не забувають подякувати.  

Діти, що займаються за системою Монтессорі, дуже адаптивні. Вони здатні працювати як самостійно, так і в групі, у них чудово  розвинені  навички спілкування. Ця система допомагає малюкам стати людьми, здатними робити вибір, розв’язувати проблеми й організовувати свій час, оскільки з раннього дитинства їм давали можливість приймати рішення самостійно.  

ВИХОВАННЯ ЗА КОЖНОЇ НАГОДИ

У НВК “Школа АІСТ” відбувається не підготовка до школи, не підготовка до життя, а власне саме життя — цікаве, складне, повноцінне — повне і цінне для дитини! У своєрідному середовищі, створеному педагогами і батьками нашої сімейної школи, малюк отримує можливість набути соціальний досвід, відповідний його розвитку. Тут зважають на те, що дитя живе власним життям і не повинне пристосовуватися до нашого, дорослого.   

Діти не живуть у закритому від усіх просторі родини чи сімейної школи. Вони змушені чути те, що транслюють ЗМІ, бачать різноманітні приклади поведінки людей на вулицях. Прийшовши з мамою до магазину, дитина може зустріти й привітного продавця, і п’яного хулігана. Як їй реагувати? Хто поговорить з нею про те, чому не можна повторювати сказане хуліганом, копіювати аморальні вчинки, показані по телевізору? Ми не приховуємо від малят, що дорослі теж можуть помилятися, і, як би це не було важко, вибачаємося перед ними, якщо самі помилилися.  

У традиційній дошкільній системі є план вихователя, який треба чітко виконувати. І якщо одна й та сама тема повторюється щороку, то можна придумати лише нові деталі, нові прийоми її розкриття. Але в плані не враховано, з яким настроєм прийдуть сьогодні діти до садочка, чи хвилюватиме їх тема, яка їм пропонується, чи є у малюків потреба дізнатися або зробити те, що пропонує вихователь.  

Ми ж діємо залежно від ситуації. Це стосується життя дитини. А що може бути важливішим для неї? Якщо порушуються стосунки між дітьми, говоримо про те, як вибудовують взаємини цивілізовані люди; якщо хтось із дітей зацікавився якоюсь твариною, рослиною — розмовляємо про це. Сідаємо і разом обговорюємо актуальну тему: чому Миколка заплакав, чому його вдарив Владик. Розібравшись, ми спільно виробляємо правило, дотримання якого унеможливлює виникнення в майбутньому подібної ситуації. У цьому наша мета, а не в тому, щоб з’ясувати, хто правий, а хто ні, не в тому, щоб покарати винного. Розглядаємо різні моделі поведінки у конфлікті: що можна було сказати, як вчинити, які слова та дії найбільш прийнятні саме в цьому випадку.  

Таким чином у своєму розвитку-дорослішанні дитина йде від почуттів і конкретного досвіду до правил, які стають для неї нормами і цінностями на все життя. У цьому й полягає секрет успіху соціально-морального розвитку в Монтессорі-закладах.